Від ремесла до творчості

      Іскорка таланту схована у душі кожної людини. Кожна особистість в чомусь неповторна і виразна. Навчаючись у нашому начальному закладі, учні мають можливість розкрити свої реальні, досі незнані можливості, через світ захоплень, через обрану професію.

      «Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає» – такими словами народної мудрості розпочалась година спілкування на тему «Від ремесла до творчості» у групі №36 (професія «Виробник художніх виробів з дерева»), яка відбулась 9 жовтня у етнографічному музеї ліцею. У ході бесіди класний керівник Бурдюх М. В. разом з учнями повернулись в ті дні, коли вони вперше переступили поріг ліцею, маючи певні сумніви щодо правильності обрання життєвого шляху та нечіткі уявлення про свою професію. Але за роки навчання під мудрим керівництвом наставників, зокрема майстра виробничого навчання Бедринця Ю. В., викладачів спецдисциплін перед ними відкрився світ їхньої професії не тільки як засіб матеріального забезпечення, але як спосіб реалізувати себе як творчу особистість.

      Учні із захопленням демонстрували власні різьблені вироби, про які дискутували як знавці своєї справи.

      Здавна жителі Верховини використовували дерево. І не тільки як найбільш доступний і поширений матеріал, але й тому, що він відповідав життєвим потребам і естетичним запитам верховинців. У своїй розповіді завідуюча музеєм Фединишинець М. В. розповіла учням окремі місцеві легенди про різні види дерев, а також про ремесла Верховини, які пов’язані з використанням і обробкою дерева, різьблення у культовому і житловому будівництві. Звернула увагу також на те, що наші предки берегли кожне дерево, використовували їх при потребі, не нищили ліс, володіли більшою екологічною культурою, ніж сучасники. Для учнів була також представлена виставка музейних експонатів, які наочно продемонстрували розвиток деревообробних ремесел Міжгірщини.

      На завершення учень групи Чічур Анатолій продекламував вірш:

Різець узяв різьбяр у руки.
Робота в нього не проста –
Різьбити дерево – то мука,
А радість потім приплива.
Різець скрипить, скрипить до ранку,
Різьба – не тільки ремесло,
Віддати треба до останку
І розум свій, душі тепло.

Залишити відповідь